Що таке есе?

Вимоги до написання есе досить прості: розкрийте задану тему та не забудьте дати заголовок. Однак саме це і є головною складністю. Велика свобода у творчості може призвести до відхилень від теми. Ми пропонуємо разом розглянути поради та правила, щоб зрозуміти, що є прийнятним, а що ні. До речі, навичка написання есе дуже корисна в дорослому житті. Давайте почнемо.

Есе – що це?

Есе – це короткий прозовий твір, який може бути нарисом наукової теми, але написаним у ненауковій манері. Для студентів есе є самостійною творчою роботою. Крім того, це самостійний літературний, критичний, історичний жанр у прозі, за допомогою якого автор:

Есе є частиною наукових робіт, проте займає в цій категорії досить унікальне місце. Це своєрідний жанр, що робить його ще більш захопливим.

Зрозуміти значення цього слова допоможе його етимологія. Воно має приємне звучання і походить з французької, де буквально означає спробу або нарис. Якщо заглибитися в латинське коріння, то це слово означає зважування. Це влучно передає суть есе, яке виступає як своєрідна “проба пера”, допомагаючи формулювати та викладати думки з певної теми.

Композиція есе складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновку. Це не є новим підходом, але важливо звернути увагу на зміст кожного з цих елементів.

Зверніть увагу! Коли студент вражає своїм письмом, слід пам’ятати одну важливу річ. Вступна частина має на меті зацікавити читача. Основна частина повинна містити аргументацію. Висновки слугують для того, щоб підкреслити важливість і значення розглянутої теми, а також стимулювати автора до роздумів і переоцінки.

Види есе

Залежно від змісту, есе можуть бути різними: аналітичними, оповідними, описовими, рефлексивними, зіставними, критичними тощо. З цього списку особливо важливими для наукових робіт є аналітичні та критичні есе. У школі ми зазвичай зосереджуємося на описовому стилі, тоді як в університеті потрібно вміти аналізувати та критично мислити. Щодо літературної форми, есе можна поділити на такі категорії:

Студентам часто доручають написання рецензій, нотатків та нарисів, хоча це залежить від дисципліни та факультету. Майбутні філологи, літературознавці та представники багатьох інших спеціальностей випробовують різні варіанти. Есеї за змістом поділяються на історичні, художні, публіцистичні, літературно-критичні, духовно-релігійні та філософські. Незважаючи на таке широке розмаїття класифікацій, всі вони мають більше спільного, ніж відмінностей.

Основні принципи написання есе

Ми вже торкнулися мінімальної кількості правил. Проте варто наголосити на важливих моментах, без яких обійтися неможливо:

Будьте уважні! У есе не потрібні зайві службові деталі. Воно призначене для читача або слухача, який уже підготовлений і знає, про що йдеться. Отже, можна сміливо зосередитися на поданні нових ідей без тривалих вступів і пояснень.

Основні недоліки при написанні есе включають в себе нечіткість викладення думок автора і невизначеність теми. Це стосується текстів, де надто широко охоплені міркування, що призводить до втрати логічного зв’язку і послідовності. Хоча суб’єктивний підхід важливий, не слід забувати про науковий аспект питання.

У списку недоліків значиться відсутність оригінальності. Викладати чужі ідеї навіть своїми словами не є найкращим рішенням. Необхідно знайти власний, унікальний підхід. У цьому жанрі особливо важливо діяти саме так. І не варто хвилюватися через те, що есе пропонує майже безмежні можливості для творчості. Це ідеальний формат, щоб висловити власну думку.

Неправильно використовувати застарілу інформацію та старі аргументи. Важливо наводити приклади та реальні ситуації, а не просто викладати сухі факти, вставляючи такі фрази, як «я думаю» і «я переконаний». Що повинно передувати цьому? І чим це можна підтвердити? Дотримуйтесь такого підходу.